Справжньою мистецькою пам’яткою дерев’яної монументальної архітектури є церква святого Дмитра, що у селі Серники. На сьогоднішній день – це єдина у нашому районі архітектурна пам’ятка державного значення.
В украинском селе Серныки Полюховича и без прозвища днем с огнем не отыскать. В полесской деревне, почти на границе с Беларусью, проживает 3700 человек и больше 70 процентов - однофамильцы. Причем не только по фамилии, но и по имени-отчеству.
Упоминание фамилии Полюховичи относится к первой половине 16-го века. Они были выходцами из Мозовши и считались так называемыми „тягловыми" крестьянами, получившими землю.
Іван Семенович Полюхович змалку закоханий у цвітіння землі, в барвоквіття української природи. Народився він 14 лютого 1933 року в мальовничому Зарічненському районі на Рівненщині. Тут жив, та працював до 1990 року.
"Він лікував молитвами і травами людей і тварин. Односельців неохоче, рідко, чужим і худобі допомагав більше. Дід Петрук робив людям добро, він рятував людей. Такого діда вже у нас більше не буде".
"Наленч", частновладельческий герб, которым пользовались около 400 родов Украины, Белоруссии, Литвы и Польши, в том числе Полюховичи. Имеет в красном поле изображение серебренной круглой повязки завязанной внизу (начальный вариант герба имел не завязанную повязку).
Понад 70 чоловік, вирішили створити громадську організацію під назвою «Земляцтво Зарічненського району» В земляцтві зарічненців найбільше Полюховичів, хоча є й Костюковичі, Шоломіцькі та інші. Чимало членів земляцтва — це відомі в Рівному люди
У селі Серники, що в Зарічненському районі, із 3750 мешканців 2500 осіб – Полюховичі. Трапляється, що на одній вулиці усі сусіди носять це прізвище. Так тут було здавна. Однак якихось непорозумінь, пов’язаних із таким феноменом в селі не виникає.
На околиці Рівненщини, біля самої межі з Білоруссю, розкинулося село Серники. Цікаве воно тим, що у вісімдесяти відсотків його жителів однакове прізвище - Полюхович.
