У свої двадцять один Тетяна вже встигла чимало. Виступила не на одній концертній сцені України та за кордоном. Двічі побувала в зоні АТО. Спробувала себе в амплуа ведучої ювілейних церемоній та весільних гостин і навіть створила дитячий фольклорний колектив при районному Будинку культури.
Село Серники з мене глузувало: про кого б не запитав, називали одне і те ж саме прізвище Полюхович. Заходимо до місцевої школи, і там на дверях кожного кабінету написано знайоме слово "Полюхович". Нащадки так постаралися в продовжені свого роду, що тепер у селі Серники з 3800 мешканців - 3040 мають однакове прізвище... Автор книги "ЛЮДИНА СЕНСАЦІЯ" Володимир ІСАЄВ
(Післямова до статей краєзнавця пана Перуніна про рід Полюховичів). Напевно дійсно предки з вічності якимось незбагненним, недосяжним нашому розумінню шляхом вимагають пам'яті про себе і дій від своїх нащадків і, щоб вони пам'ятали, якого вони роду, чому вони ніколи не були кріпаками, а були завади вільні, незалежні і шляхетні, і зобов'язують нас, теперішніх серничан, гідно продовжувати їх славетні традиції.
Лук'ян Полюхович перший і останній поліський лицар гербу "Наленч", Фаворит королеви Бони Сфорца або Що зберегла Зарічненщина. Сьогоднішня тема завершує вінок доступних нам фактів, доказів, легенд про королеву і Полюховича. Вибудовується своєрідний романтичний сюжет, автори якого - люди, історія, час. Стаття за грудень 2005 року, автор краєзнавець В. Перунін,
На наших землях Полюховичі з’явились 555 років тому. У ті часи рід Полюховичів безумовно вже ніби не мав тотема, Вони за свою службу від королеви Бони Сфорца отримали дворянське звання, привілеї і герб. Називався він «Наленч», на червоному полі щита біла нашийна пов’язка з схрещеними кінцями. Стаття за Лютий 2004 року. В. ПЕРУНІН Краєзнавець
Ці події, які вже давно належать історії, проходили на початку ХVІ століття. У той час землі Зарічненщини належали Великому Князівству Литовському і входили в Пінське староство Брест-Литовського воєводства. Стаття в газеті Полісся від 29 Липня 2005 року. Краєзнавець В.Перунін
У селі Серники багато мешканців носить прізвище Полюхович. За розповідями населення, в ті часи у війську служив якийсь Дмитро Полюхович. Цариця ніби полюбила його і подарувала йому землі, на яких розташовано село Серники. Від того Полюховича і пішли всі прозвища - Полюхович. У поліських селах часто зустрічаються повторення одного й того ж прізвища.
Село Серники розташоване на берегах річки Стубло, що впадає у річку Стир. Знайдені розкопки (кам'яні молотки та сокири бронзової епохи) свідчать, що поселення людей були тут ще 4 тис. років тому. Перші письмові спогади про село є на Волині та в Пінську Брестської області.
Ян Полюхович, який все своє життя прожив у Польщі, збирає документи й вивчає історію свого прізвища та села Серники. Багато їздив і працював у Варшавському архіві, у Мінському державному архіві, у Пінську та в інших містах і містечках Польщі, Білорусі, України. За більше, ніж 10 років, зібрав копії 1500 документів, які відтворюють історію села Серники та прізвища Полюховичів за період в 500 років, до наших днів.
Переклад статті українською мовою з польської газети «ІЛЮСТРОВАНИЙ ЩОДЕННИЙ КУР'ЄР» за 25 червня 1928 року. Додається також оригінал статті польською, де розказується про Полюховичів з містечка Серники, які завітали до Польщі на екскурсію.
