24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення на всю територію України. З того часу понад 1 рік і 80 днів українські захисники героїчно боронять нашу державу. В даній статті хочемо вшанувати пам’ять Полюховичів, які віддали своє життя відстоюючи Незалежність України!

Петро Полюхович

На війні загинув захисник, житель с. Муравин, Зарічненської громади – Герой Петро Полюхович 1978 року народження.
Повістку до війська отримав 5 травня 2022 р.
Прощання із Героєм, що поклав своє життя у війні за Україну, відбулося 12 липня у рідній домівці загиблого.
Без чоловіка і батька залишились дружина і двоє дітей.

Іван Полюхович

Молодший сержант Іван Полюхович загинув 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка Луганської області. Воїну було 38 років.

Іван народився у багатодітній родині в селі Соломир Рівненської області. Здобув середню освіту. Працював здебільшого на будівництвах. Ця робота йому подобалася, мав до неї хист. З родиною жив у селі Зарічне.

Під час повномасштабної війни Івана мобілізували до лав ЗСУ. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславський бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.

«Іван був дуже доброю людиною. Мав талант до будівництва, але коли його призвали на захист Батьківщини, то пішов не роздумуючи. Він дуже любив свою сім’ю, турбувався про нас, був найкращим чоловіком і татком. Великою цінністю для нього було наше кохання… Мав двох синочків, яким любив співати колискові, а пізніше – грати з ними у футбол. Мріяв навчити своїх синів всьому, що сам умів, але не судилось… Нам дуже не вистачає його і ми ніколи не забудемо нашого Героя!» – розповідає дружина полеглого воїна Лілія.

Поховали Івана у селищі Зарічне.

У бійця залишилися дружина і двоє синів.

Юрій Полюхович

На фронті загинув воїн Юрій Полюхович.
23 березня 2023 року під час обстрілу поблизу с. Міньківка, Донецької області загинув уродженець Зарічненської громади с. Вовчиці, воїн Юрій Полюхович, 1984 року народження.

Загиблий захисник, проживав у місті Андрушівка на Житомирщині.

Микола Полюхович

Здолбунівська громада попрощалася з 34-річним Миколою Полюховичем, який віддав своє життя під Бахмутом, захищаючи суверенітет та незалежність України.

Микола народився у Рівному, навчався, а потому пішов на строкову службу до лав ЗСУ. Став прикордонником, кінологом. Після служби працював, а згодом, одружившись, переїхав до Здолбунова.

Після повномасштабного вторгнення одразу вирішив йти воювати, попри те, що мав двох дітей. Пройшов медкомісію, і вже у квітні його викликали до військкомату.

Боронячи країну, Микола зазнав багато втрат. Перший бій під Бахмутом став фатальним для багатьох його побратимів, з якими він встиг по-справжньому зріднитися. Микола присягнувся за них помститися. І багато місяців поспіль виконував свою обіцянку, воюючи на Донеччині, під Херсоном. Згодом бійців знову перекинули під Бахмут. Через поганий зв’язок з рідними спілкувався рідко, проте завжди казав, що у нього все гаразд.

Наприкінці грудня від командира частини надійшла звістка про те, що 24 грудня солдат Микола Петрович Полюхович помер, залишившись вірним військовій присязі.

Богдан Полюхович

На Донеччині загинув Полюхович Богдан Віталійович – захисник із Костополя.
17 грудня, під час бойового зіткнення та обстрілу, в районі н.п. Опитне Донецької області загинув командир бойової машини – командир 3 механізованого відділення 3 механізованого батальйону військової частини А0998, молодший сержант ПОЛЮХОВИЧ Богдан Віталійович.

Загинув мужній Захисник рідної землі, боронячи від московської орди рідну Україну, кожного нас з вами.

Богдан народився 1 серпня 1990 року в м. Костопіль. Навчався в школі №5. Проходив строкову службу в ЗСУ. В мирний час Богдан займався ремонтом автомобілів. З 2015 року по 2017 рік відстоював територіальну цілісність Батьківщини з початку неоголошеного вторгнення росії на Луганському та Донецькому напрямках в складі 57 Кіровоградської бригади. Є учасником АТО.

25 лютого 2022 року добровольцем пішов на війну з російським агресором і в складі 24 ОМБр ім. короля Данила став на захист України.

Богдан був працьовитим, життєрадісним та добрим товаришем для багатьох.

Олександр Полюхович

Старший солдат – Полюхович Олександр Віталійович поліг на війні 2 грудня, боронячи нашу країну від російського загарбника. Молодий захисник України, був з села Симонів, Гощанського району. 10 грудня Герой повернувся до дому…

Чин похорону відбувся в Свято-Дмитрівській церкві села Симонів. Поховали Героя на місцевому кладовищі.

Олександр Полюхович

Полюхович Олександр Васильович (народився 13 серпня 1974, с. Серники, Рівненська область — загинув 11 вересня 2022) — український військовослужбовець (солдат), мінометник 24-ї ОМБр, учасник російсько-української війни.
В 11-місячному віці разом із сім’єю переїхав до села Терло Львівської області. Навчався у закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Терла Хирівської міської ради Самбірського району. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка».

У мирний час був приватним підприємцем, виготовляв меблі. Захоплювався стрільбою з лука. У 2014-2015 роках займався волонтерською діяльністю. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровольцем пішов на війну. Служив гранатометником у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу на Херсонщині.

В Олександра Полюховича залишилися донька, син, дружина, батько та сестра.
Похований на Личаківському цвинтарі.

Вічна слава всім Героям, які віддали своє життя відстоюючи Незалежність України!

Також висловлюємо щирі співчуття сім’ям, родинам, друзям загиблих Героїв!