Переклад статті українською мовою з польської газети «ІЛЮСТРОВАНИЙ ЩОДЕННИЙ КУР'ЄР» за 25 червня 1928 року. Додається також оригінал статті польською, де розказується про Полюховичів з містечка Серники, які завітали до Польщі на екскурсію.
На перший погляд звичайне селище Серники, що на Поліссі, може здивувати кожного, хто туди завітає. Справа у тім, що більшість серничан — однофамільці. Однак місцеві — не родичі, принаймні ніхто вже тих родинних зв’язків не пам’ятає. Окрім того, попри розвиток і сучасні реалії, місцеві й досі зберегли давній історично-соціальний поділ на мужиків і шляхту.
Маєте нагоду подивитись на Оригінали королівських документів, що стосуються історії села серники та дворянського титулу Полюховичів. Скани документів передав наш однофамілець Ян Полюхович (I.I.Poluchowicz)
В селе Серники Заречненского района Ровенской области живут преимущественно потомки бояр с фамилией Полюхович, которых еще в ХVI веке польская королева освободила от налогов.
Справжньою мистецькою пам’яткою дерев’яної монументальної архітектури є церква святого Дмитра, що у селі Серники. На сьогоднішній день – це єдина у нашому районі архітектурна пам’ятка державного значення.
В украинском селе Серныки Полюховича и без прозвища днем с огнем не отыскать. В полесской деревне, почти на границе с Беларусью, проживает 3700 человек и больше 70 процентов - однофамильцы. Причем не только по фамилии, но и по имени-отчеству.
У селі Серники, що в Зарічненському районі, із 3750 мешканців 2500 осіб – Полюховичі. Трапляється, що на одній вулиці усі сусіди носять це прізвище. Так тут було здавна. Однак якихось непорозумінь, пов’язаних із таким феноменом в селі не виникає.
На околиці Рівненщини, біля самої межі з Білоруссю, розкинулося село Серники. Цікаве воно тим, що у вісімдесяти відсотків його жителів однакове прізвище - Полюхович.
