Ведомость о колышной шляхте Пинского Повита выписанный по ревизии 1795 и 1816 годовъ в дворянскихъ Опискахъ учасников въ Минскомъ Губернскомъ правлении на основании указа Правительствующаго Сената последовавшего о Шляхтъ 20го Января 1896го года №1268
Відомість про колишню шляхту Пінського Повіту виписана за ревізією 1795 і 1816 років у дворянських Описках учасників у Мінському Губернському правлінні на підставі указу Урядового Сенату 20 січня 1896 року.
Спосок селян / дворян Полюховичів із Серник, які отримали свої прізвища від призьвиськ.
Документ має 13 сторінок (відскановано 1, 2, 3, i 12,13).
Варто виділити наступні «родзинки», які роблять цей документ безцінним:
- Подвійні прізвища (Прізвиська): Це головна цінність документа. Він фіксує, як єдиний рід Полюховичів почав розгалужуватися за прізвиськами: Махновичі, Семковичі, Тихоновичі, Карповичі, Гуричі, Труші, Сухоребри, Яцьки, Дубини та інші. Це дозволяє сучасним Полюховичам точно визначити свою гілку.
- Статус «Околичної шляхти»: Документ використовує термін «околична шляхта» (Okoliczna Szlachta). Це специфічна група дворян, які жили замкнутою громадою в одному селі (Серниках) і обробляли землю власноруч, зберігаючи при цьому дворянські привілеї.
- Володіння землею: Під кожним іменем стоїть помітка «на власній землі» або «на своїх предківських ґрунтах». Це доводить, що через сотні років після привілеїв 1526 та 1598 років рід зберіг свою землю в Серниках.
- Державна печатка та акциз: На першій та третій сторінках видно печатки Російської імперії вартістю «один рубль». Це свідчить про офіційний характер процедури «легітимації дворянства», яку проходив рід після поділів Речі Посполитої.
- Генеалогічний зріз: У списку вказано вік кожного чоловіка, його батька та синів. Це дозволяє одним документом охопити три-чотири покоління роду одночасно.
💡 Цікаво знати: Гілки роду Полюховичів у Серниках (за даними 1832 р.)
Документ фіксує унікальний процес розгалуження роду, де до основного прізвища «Серницький Полюхович» додавалося призвісько, що з часом ставало ідентифікатором окремої родини.
Основні гілки та їх родоначальники за документом:
- Сухоребрі (Сухоребрый) — походять від Івана Васильовича Серницького Полюховича (46 років); його сини: Григорій (19 років), Трохим (17 років) та Олексій (11 років).
- Махновичі (Махновичъ) — походять від Лаврентія Петровича Серницького Полюховича (39 років); його сини: Адам (14 років), Михайло (10 років), Ігнатій (6 років) та Павло (4 роки).
- Семковичі (Семковичъ) — походять від покійного Івана Андрійовича Серницького Полюховича (помер у 1806 р.); його сини: Микита (35 років) (має сина Якова — 4 роки), Степан (29 років) та Василь (27 років).
- Тихоновичі (Тихоновичъ) — походять від Григорія Микитовича Серницького Полюховича (60 років); його сини: Григорій (24 роки) (має синів Йосипа — 4 роки та Івана — 1 рік) та Яків (22 роки).
- Гуричі (Гуричъ) — походять від Антона Олександровича Серницького Полюховича (42 роки); його сини: Іван (16 років), Федір (12 років) та Степан (5 років).
- Карповичі (Карповичъ) — походять від Петра Григоровича Серницького Полюховича (60 років); його сини: Карп (27 років) (має сина Фому — 3 роки) та Степан (21 рік).
- Дубини (Дубина), лінія Василя — походять від Василя Васильовича Серницького Полюховича (50 років); його сини: Іван (24 роки) та Василь (21 рік).
- Дубини (Дубина), лінія Федора — походять від Федора Романовича Серницького Полюховича (30 років); його син: Семен (6 років).
- Труші (Трушъ) — походять від Антонія Якимовича Серницького Полюховича (60 років); його син: Кирило (31 рік) (має синів Івана — 11 років та Василя — 5 років).
- Циунки / Цюньки (Цыунка) — походять від Григорія Павловича Серницького Полюховича (50 років); його син: Андрій (19 років).
- Яцьки (Яцько) — походять від Івана Івановича Серницького Полюховича (60 років); його сини: Омелян (27 років) (має синів Івана — 5 років та Микиту — 24 дні) та Степан (24 роки) (має сина Кирила — 4 роки).
- Шевчуки (Шевчукъ) — походять від Василя Павловича Серницького Полюховича (45 років); його син: Василь (23 роки).
👤 Роль особистості: Адам Полюхович — охоронець родової пам’яті
Особливе місце в історії збереження цього документа належить Адаму Лаврентійовичу Полюховичу-Серницькому. Саме завдяки його особистій ініціативі та наполегливості у 1832 році ця «Відомість» була витребувана з канцелярії Мінського губернського правління.
На той час Адаму було лише 14 років (згідно з ревізійним списком, де він вказаний як старший син Лаврентія Петровича). Проте в кінці документа чітко зазначено, що копія була видана «за проханням Адама Лаврентійовича Полюховича-Серницького».
Чому це важливо:
- Юридичний захист: У часи масового «розбоярення» шляхти в Російській імперії, дії Адама допомогли офіційно зафіксувати дворянські права багатьох родин Полюховичів-Серницьких.
- Збереження історії: Якби не цей випис, ми могли б назавжди втратити інформацію про точний склад сімей та зв’язок між прізвиськами (Махновичі, Семковичі, Труші тощо) і конкретними предками.
Цей документ — не просто папір із гербовою печаткою, а результат зусиль конкретного представника роду, завдяки якому сучасні Полюховичі можуть знайти своє коріння.
