Село Серники з мене глузувало: про кого б не запитав, називали одне і те ж саме прізвище Полюхович. Заходимо до місцевої школи, і там на дверях кожного кабінету написано знайоме слово "Полюхович". Нащадки так постаралися в продовжені свого роду, що тепер у селі Серники з 3800 мешканців - 3040 мають однакове прізвище... Автор книги "ЛЮДИНА СЕНСАЦІЯ" Володимир ІСАЄВ
(Післямова до статей краєзнавця пана Перуніна про рід Полюховичів). Напевно дійсно предки з вічності якимось незбагненним, недосяжним нашому розумінню шляхом вимагають пам'яті про себе і дій від своїх нащадків і, щоб вони пам'ятали, якого вони роду, чому вони ніколи не були кріпаками, а були завади вільні, незалежні і шляхетні, і зобов'язують нас, теперішніх серничан, гідно продовжувати їх славетні традиції.
Лук'ян Полюхович перший і останній поліський лицар гербу "Наленч", Фаворит королеви Бони Сфорца або Що зберегла Зарічненщина. Сьогоднішня тема завершує вінок доступних нам фактів, доказів, легенд про королеву і Полюховича. Вибудовується своєрідний романтичний сюжет, автори якого - люди, історія, час. Стаття за грудень 2005 року, автор краєзнавець В. Перунін,
У селі Серники багато мешканців носить прізвище Полюхович. За розповідями населення, в ті часи у війську служив якийсь Дмитро Полюхович. Цариця ніби полюбила його і подарувала йому землі, на яких розташовано село Серники. Від того Полюховича і пішли всі прозвища - Полюхович. У поліських селах часто зустрічаються повторення одного й того ж прізвища.
Село Серники розташоване на берегах річки Стубло, що впадає у річку Стир. Знайдені розкопки (кам'яні молотки та сокири бронзової епохи) свідчать, що поселення людей були тут ще 4 тис. років тому. Перші письмові спогади про село є на Волині та в Пінську Брестської області.
Переклад статті українською мовою з польської газети «ІЛЮСТРОВАНИЙ ЩОДЕННИЙ КУР'ЄР» за 25 червня 1928 року. Додається також оригінал статті польською, де розказується про Полюховичів з містечка Серники, які завітали до Польщі на екскурсію.
На перший погляд звичайне селище Серники, що на Поліссі, може здивувати кожного, хто туди завітає. Справа у тім, що більшість серничан — однофамільці. Однак місцеві — не родичі, принаймні ніхто вже тих родинних зв’язків не пам’ятає. Окрім того, попри розвиток і сучасні реалії, місцеві й досі зберегли давній історично-соціальний поділ на мужиків і шляхту.
У 1863 році почалося Польське повстання проти царської Росії, в якому брали участь і Полюховичі із села Серники. За це у них забирали землі та відправляли на Сибір. Останні бої були влітку 1863 під Клодном.
Іван Семенович Полюхович змалку закоханий у цвітіння землі, в барвоквіття української природи. Народився він 14 лютого 1933 року в мальовничому Зарічненському районі на Рівненщині. Тут жив, та працював до 1990 року.
У селі Серники, що в Зарічненському районі, із 3750 мешканців 2500 осіб – Полюховичі. Трапляється, що на одній вулиці усі сусіди носять це прізвище. Так тут було здавна. Однак якихось непорозумінь, пов’язаних із таким феноменом в селі не виникає.
