У свої двадцять один Тетяна вже встигла чимало. Виступила не на одній концертній сцені України та за кордоном. Двічі побувала в зоні АТО. Спробувала себе в амплуа ведучої ювілейних церемоній та весільних гостин і навіть створила дитячий фольклорний колектив при районному Будинку культури.
Нові факти з історії Серник, відшукала Валентина Тумаш-Ляховець, в архівах НІА Білорусі. Про жоден населений пункт нашого краю немає там стільки інформації, як про Серники… На цьому малюнкові польського письменника Юзефа Крашевського - Серники в 1860 році.
Село Серники з мене глузувало: про кого б не запитав, називали одне і те ж саме прізвище Полюхович. Заходимо до місцевої школи, і там на дверях кожного кабінету написано знайоме слово "Полюхович". Нащадки так постаралися в продовжені свого роду, що тепер у селі Серники з 3800 мешканців - 3040 мають однакове прізвище... Автор книги "ЛЮДИНА СЕНСАЦІЯ" Володимир ІСАЄВ
(Післямова до статей краєзнавця пана Перуніна про рід Полюховичів). Напевно дійсно предки з вічності якимось незбагненним, недосяжним нашому розумінню шляхом вимагають пам'яті про себе і дій від своїх нащадків і, щоб вони пам'ятали, якого вони роду, чому вони ніколи не були кріпаками, а були завади вільні, незалежні і шляхетні, і зобов'язують нас, теперішніх серничан, гідно продовжувати їх славетні традиції.
На наших землях Полюховичі з’явились 555 років тому. У ті часи рід Полюховичів безумовно вже ніби не мав тотема, Вони за свою службу від королеви Бони Сфорца отримали дворянське звання, привілеї і герб. Називався він «Наленч», на червоному полі щита біла нашийна пов’язка з схрещеними кінцями. Стаття за Лютий 2004 року. В. ПЕРУНІН Краєзнавець
Село Серники розташоване на берегах річки Стубло, що впадає у річку Стир. Знайдені розкопки (кам'яні молотки та сокири бронзової епохи) свідчать, що поселення людей були тут ще 4 тис. років тому. Перші письмові спогади про село є на Волині та в Пінську Брестської області.
На перший погляд звичайне селище Серники, що на Поліссі, може здивувати кожного, хто туди завітає. Справа у тім, що більшість серничан — однофамільці. Однак місцеві — не родичі, принаймні ніхто вже тих родинних зв’язків не пам’ятає. Окрім того, попри розвиток і сучасні реалії, місцеві й досі зберегли давній історично-соціальний поділ на мужиків і шляхту.
Въ числъ фамилій боярскихъ, которые сами служать въ пописъ 1528 г. между прочими — одна Полюховичи, свъжее происхожденіе которой можно легко прослъдить по актамъ. Въ 1526 г. по желанію Лукьяна Полюха съ братьею рожоною — королева Бона отпустила ихъ отъ тяглое службы — и казала службою военною часу войны зъ иншыми бояры нашыми Пинскими служыти: какъ спеціальная заслуга подданного Лукьяна.
Чепурне подвір’я в с.Морочне, де проживає дід Іван Полюхович, зустріло нас з господарем, який сидів на лавочці біля хати. Хоч і розміняв Іван Семенович 95-й рік, але на вигляд і не скажеш. Адже дідусь має ще досить пряму поставу, допитливий погляд, який свідчить, що він ще не втратив інтерес до життя і взагалі ще тримається нівроку.
З 3 по 8 листопада 2014 року проходив Чемпіонат України з боксу серед молоді, де чемпіоном України у ваговій категорії до 91 кг став Володимир Полюхович.
