Археолог Юрій Полюхович экспедиція в місто стародавніх майя

Один з археологів у нашій експедиції – Юрій Полюхович, якраз, спеціалізується на цій історичній пам’ятнику та його наукові роботи присвячені політичному та культурному центру майя столиці Баакальського (Костяного) царства. По суті, саме ця держава є Кащеєвим царством з наших казок. Відроги Чьяпасських гір утворюють тут природне плато близько 70 м-коду заввишки. Розташований на ньому Паленка це умовна назва руїн на північному сході мексиканського штату Чьяпас. Іспанською Паленке означає «палісад», «огорожа». Самі майя називали цей величезний храмовий центр – Лакам-ха (Велика вода).

Археолог Юрій Полюхович та провідник сеньйор Ісаїас де ла Пенья Плата наперебій запевняли нас, що Паленке найкрасивіше майяське місто епохи стародавнього царства. І справді, фотографувати його – суцільне задоволення! Над заростями сельви височіють величні споруди

Квадратна дозорна вежа палацу правителів Паленке певною мірою нагадує дзвіницю Софіївського собору в Києві. Стіни палацу прикрашені рельєфами. Більшість їх розтягли по музеях різних країн – Англії, США, Канади. Ще якась частина зберігається тепер в Антропологічному музеї Мехіко, до речі, син архітектора цього музею Педро Раміроса Васкеса одружений з українкою Ольгою з Одеси і є почесним консулом України в Мексиці. Частина барельєфів палацу Лакам-ха вкрита музеєм самого Паленке.

Оригінали зображень, що залишилися до уваги відвідувачів Палеке, присвячені військовим перемогам: почесні бранці сидять на землі, зі зв’язаними вивернутими руками, з посіченими геніталіями, жалюгідні і безсилі перед владою Паленке. Один з барельєфів називають «панеллю з танцюристами», насправді – це, звичайно ж, не танцюристи, це – жертви богу війни, які живуть вирвали нутрощі, що корчаються в агонії.

Цікаво, що зображення воєначальників майя ще раз, нехай побічно, підтверджують нашу теорію «Зовнішнього Дарунку майя». Справа в тому, що в IV столітті н. правителі найбільшого міста Мезоамерики – Теотіуакана – підкорили військовою силою міста-держави майя. Побиті майяські військові настільки були вражені своєю недугою перед воїнами Теотіуакана, що з тих пір завжди одягалися, на кшталт теотіуаканських воєвод. У Паленці є барельєф, на якому зображений черговий майяський цар Кан Бахлан (Змій Ягуар) переможець царства Ехмаль у VII столітті та на ньому шолом та обладунки Теотіуакана! Тобто навіть через три століття майяські військові намагалися бути схожими на тих, хто їх колись переміг.

Виходить, військові завжди намагалися замінити шапку, замість того, щоб замінити те, що під шапкою. У зв’язку з цим згадуються грузинські військові та поліцейські, чия форма буквально скопійована з уніформи американських силовиків. Та й наші українські військові замість столітнього кашкета вважають за краще з середини 90-х носити американське кепі. Але лузгати зйомки при цьому не перестають! У давнину спеціальний акведук підводив води струмка до самого палацу правителів Паленки.

Вода була поміщена у велику кам’яну трубу. Над трубою влаштовані досі збереглися нужники, конструкцією чимось нагадують відхожі місця радянських казарм, в’язниць і вокзалів. та Храм Черепа. Це сучасні назви, що походять від сюжетів барельєфів, що знаходяться всередині та зовні святилищ.

Особливе місце серед давніх пам’яток Паленке займає легендарний храм Написів. Свою назву цей будинок отримав через велику кількість ієрогліфічних написів, висічених на його стінах, сходах і колонах.

Знайомство з пам’ятниками давнини це завжди подорож у просторі, а й у часі. Ідучи вулицями Херсонеса в Криму, ми чуємо голоси політика Перікла та оратора Демосфена, драматурга Арістофана, філософів Сократа та Платона. Коли пробираємось тісними провулками Єрусалима, то йдемо слідами Ісуса та його послідовників. Серед каменів римського форуму з нами говорять оратор Цицерон і політики Цезар, Нерон, Тіберій та багато інших.

А відвідування тисяч міст майя донедавна залишалося лише просторовим переміщенням по горах та незайманій сельві. Їхні ієрогліфи безмовно кричали про давні перемоги, тріумфування, побут і трагедії. І лише завдяки успіхам у дослідженні писемності майя, досягнутим останнім двадцятиліттям, давні майя заговорили.

Дешифрування ієрогліфічної писемності давніх індіанців – це робота нашого члена експедиції Юрія Полюховича. Йому належить, доречно похвалитися, відкриття прочитання ієрогліфа «со», завдяки чому тепер можна прочитати такі слова, як «музикант» та «вітруоз» та багато інших. На 80% нашого часу розшифровані ієрогліфи майя.

Це результат роботи не лише Юрія Полюховича, зрозуміло, це праця дослідників із США, Німеччини, Росії, Канади, Австралії та інших країн. Але Юрій Полюхович, можна сказати, спадкоємець основ розшифровки писемності майя, закладених нашим земляком, Юрієм Валентиновичем Кнорозовим (1922-1999), який народився на Харківщині, хоча згодом він навчався та працював у Москві та Ленінграді-Петербурзі.

Юрій Полюхович обмовився якось ще за першого нашого знайомства у Києві: «У Гватемалі та Мексиці я спілкувався з ученими, чиновниками, простими людьми, таксистами. І завжди, коли я представлявся «Юрій», у кожного виникало лише дві асоціації з цим ім’ям: Юрій Гагарін та Юрій Кнорозов». Отак шанують нашого земляка Юрія Кнорозова на іншому кінці планети. А в нас, в Україні, про нього майже ніхто нічого не знає.

У Москві є Центр вивчення культур мезоамерики ім. , пам’ятника цьому видатному у світовій культурі нашого земляка та сучасника! Це треба виправляти.

Після відкриття Кнорозова в середині XX століття, майя виявились не загадковими мовчунами, а, навпаки, навіть – винятковими базіканнями! Чи не кожен горщик у них підписаний: «ця посудина зроблена тоді майстром таким для замовника такого, щоб зберігати в ньому те». На табакерці написано табакерку. На банці з какао написано «будиночок для бобів какао» і т.д. Кожен барельєф несе докладний напис з датою та іменами про те, хто тут зображений. Аж до того, що в музеї Кампече стоїть стела, на ній зображена жінка в довгій спідниці, на якій зображено смужку орнаменту з написом: «Вишивка зроблена для цариці такою-то». Зовсім як у нас у модних журналах – на бразильській моделі Адріані Лімі білизна Victoria’s Secret!

Коли ми бачимо малюнок майяського ринку, то там кожен торговець підписаний: «табачник», «шоколадник», «хлібопек», «горщик». Цікаво, що наші люди навіть не замислюються над тим, що кожен день використовують дари майя людству. Закурив? А тютюн вперше культивували майя! Тяпнув горілочки з перцем? А червоний стручковий перець у нас від майя! Закусив помідоркою? А томати теж одомашнили майя. Український селянин наситився мамалигою чи міський хіпстер поклював поп-корн у кінотеатрі. А кукурудза – дар людству від майя. Туманна історія, до речі, із цією кукурудзою. Ніде в Мексиці нам так і не вдалося зустріти дикий маїс. Говорять, такого не буває.

Є сорти чорної кукурудзи, червоної, жовтої, а от дикого маїсу у природі немає. Чому? “Дар Богів” написали нам своїми ієрогліфами майя. Зовнішній Дар майя?

Продовжимо розглядати вміст вашого холодильника та комори, люб’язний читач. Індичку до святкового столу нам подають майя. Чи не так поширене, скажете? А соняшникова олія та взагалі смажені сімки?! І це теж у наших господарок та гопників від майя. Недоліки, поп-корн, лушпиння насіння – чи не надто багато сміття у нас від цих майя? А це дивлячись як розпоряджатися дарами, чи не так? Запишіть ще з ваших продуктових полиць в актив майя – квасолю та гарбуз. Ось тільки уявіть на хвилину, що у вас зараз цього нічого немає і ніколи не буде.

Важко уявити нам сучасний свій побут без майяської спадщини. Ну, хіба від тютюну можна відмовитися. Втім, тютюн майя і те, що у нас називають «тютюнові вироби», запевняю вас дві великі-превеликі різниці! Це як порівнювати свіжозібрані ягоди малини та чупа-чупс «зі смаком малини».

До приморського містечка Кампече було 400 км їзди сильно пересіченою «лежачими поліцейськими» місцевості. Але час пройшов досить швидко, завдяки дивовижному співрозмовнику – спадковому українському археологу Юрію Полюховичу. Натомість тому, що ще дід Полюховича – Василь Бевчук, боєць УПА, займався вивченням майя і навіть у таборах ГУЛАГу не залишив цього заняття. Його онук люб’язно написав вам, шановні читачі, майяськими ієрогліфами назву нашої улюбленої Батьківщини.

слово «Україна» трьома ієрогліфами майя

Пам’ятайте, я писав, що «Україна» японськими ієрогліфами записується загадково та символічно: 烏克蘭 – «Ворона», «Подолати», «Орхідея». Так ось, слово «Україна» записується також трьома ієрогліфами майя: «Сім» «Одінакових» «Домів». Щоб це означало?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.