Що зробив поляк для українців. Про Яна Полюховича

Нещодавно відбулася подія, яку важко переоцінити, бо по-справжньому оцінити її можна тільки через призму часу і поколінь.
У читальній залі Зарічненської центральної районної бібліотеки сидів скромний, інтелігентний, сивочолий чоловік і щось жваво розповідав завідуючій цим закладом, розкладаючи на столі папери. При знайомстві він назвався Яном Полюховичем із Польщі. На моє німе запитання одразу додав, що його батько – вихідець із села Серники і його коріння тут, на Україні.
У цьому селі ще донині проживають родичі й він, час від часу, навідується на батьківщину свого батька. Так сталося у житті Яна Полюховича, що в 1999 році він потрапив у автомобільну катастрофу. Тривалий час перебував на межі життя і смерті: все-таки верх взяло життя, але воно докорінно змінилося. Працювати на попередній роботі (у службі ветеринарного контролю) Ян вже не міг. Вільного часу було надто багато. І він присвятив його селу Серники та всьому великому роду Полюховичів. Ян Полюхович, який все своє життя прожив у Польщі, став збирати документи й вивчати історію свого прізвища та села Серники. Багато їздив і працював у Варшавському архіві, у Мінському державному архіві, у Пінську та в інших містах і містечках Польщі, Білорусі, України. Рік за роком відтворювалися історичні події, які прямо чи побічно заторкали с.Серники або ж прізвище Полюховичів.

Ось копія документу, на якому є особистий підпис королеви Бони, – передає мені до рук аркуш Ян Полюхович.
Дивлюсь на підпис, де чітко читається слово “бона”. Читаю інший документ – послання Зігмунду ІІІ, королю Польщі:
“…Били нам чолом земляки наші Повіту Пінського… Полюховичі самі від себе і від всієї своєї братії в Село Серніках мешкаючих…”, датоване квітнем 1598 року.

День по дню я збирав ці документи, – продовжує розмову Ян Полюхович. – Про такий мій сентимент знали всі мої друзі, знайомі й, при можливості, надсилали або передавали копії архівних джерел, що стосувалися теми мого пошуку. Надходили вони з різних країн світу, навіть з Австралії. Так, за більше, ніж 10 років, я зібрав копії 1500 документів, які відтворюють історію села Серники та прізвища Полюховичів за період в 500 років, до наших днів.

Все це неймовірне багатство Ян Полюхович привіз на батьківщину свого батька і подарував селу Серники та всім Полюховичам, щоб знали – якого коріння вони діти. Всі півтори тисячі копій документів, зібраних ним, на паперових носіях та на дисках Ян Полюхович надав Зарічненській центральній районній бібліотеці – щоб вони були доступними всім і кожен бажаючий міг більше дізнатися про історію свого краю.
Ця неперевершена подія варта найвищих слів похвали, найяскравіших презентацій та глибокої шани і поваги до людини, яка зробила надзвичайно багато для наших сучасників. Слухаючи або читаючи про гучні імена меценатів, не забуваймо і пам’ятаймо ім’я Яна Яновича Полюховича.

Тамара АЛЕКСІЮК
Газета “Полісся”
15 вересня 2011 року

Стаття в газеті Полісся 15 вересня 2011 про Яна Полюховича

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.