Прізвиська у бюлетенях: Як Полюховичі намагалися змінити виборче законодавство
У селі Серники на Рівненщині виборчий процес перетворюється на справжнє випробування для пам’яті. У цьому сюжеті висвітлено унікальну проблему: коли серед кандидатів у депутати — 18 осіб, більшість із яких є повними тезками, виборці змушені орієнтуватися не за іменами, а за датами народження. Ситуація настільки критична, що в селі налічується 57 Іванів Івановичів Полюховичів та 46 Василів Васильовичів.
Головною темою відео є спроба мешканців легалізувати «вуличні прізвиська» (такі як Гринюк, Кашевар, Сачка) у виборчих бюлетенях. Попри те, що для громади це єдиний надійний спосіб розрізнити кандидатів, Центрвиборчком розцінює такі дії як грубе порушення закону. Сюжет також відкриває завісу історії: за місцевими переказами, такий антропонімічний феномен виник через стародавнього землевласника Полюховича, який дарував волю селянам в обмін на прийняття його прізвища.
Сьогодні ця спадщина створює курйози на кожному кроці — від помилок у нарахуванні зарплати вчителям до необхідності знати день і місяць народження свого фаворита на виборах. Це відео — яскраве свідчення того, як народні традиції ідентифікації стикаються з непохитною бюрократичною системою.
Цікаві деталі репортажу:
- Статистика тезок: Зростання кількості ідентичних ПІБ у Серниках (57 Іванів Івановичів).
- Юридичний прецедент: Звернення виборчої комісії до вищих інстанцій щодо зміни формату бюлетенів.
- Генеалогічна легенда: Походження прізвища через звільнення селян від кріпацтва.
- Категорія: Відеосвідчення
Перед складним вибором опинились виборці одного із сіл Рівненської області України. У депутати сільської ради там зібралися йти 18 людей і більшість із них – абсолютні тезки. Причому не лише на прізвище, а й на ім’я по батькові.
В українському селі Серники – Полюховича і без прізвиська вдень із вогнем не відшукати. У поліському селі, майже на кордоні з Білоруссю, проживає 3700 осіб та більше 70 відсотків – однофамільці.
Василь Полюхович: “Я, Полюхович Василь Іванович, і всі присутні товариші теж Василі Івановичі Полюховичі. Ми, коли корів вранці вигонимо на пасовищі, вітаємо один одного: привіт, Василю“.
Більше Василів Івановичів у Серниках лише Василів Васильовичів – їх 46, та Іванів Івановичів – за останніми підрахунками їх уже 57 осіб. І все, звичайно, Полюховичі. Бухгалтер Марія, вона теж Полюхович, каже, що без прізвиськ тут не можна.
Марія Полюхович: “Кожна сім’я має своє прізвисько. Я, наприклад, маю прізвисько Сачка, і всі мої батьки були Сочками“.
Це – Іван Іванович Полюхович, по-сільськи – Гринюк. Кандидат на посаду голови селищної ради. Серед його конкурентів – п’ять однофамільців. Один, на прізвисько Кашевар, – ще й повний тезка. Він зараз на заробітках у Росії, приїде лише у день голосування. Іван Іванович Перший у своїй передвиборчій програмі обіцяє відремонтувати дороги та збудувати будинок культури. Другий – на агітації заощадив. Полюхович, який Гринюк, тепер переживає – як би виборці не переплутали його з конкурентом.
Іван Полюхович: “Я через це дуже переживаю. Переживаю, щоб вибори пройшли чесно, щоб підрахували голоси, щоб вони належали тому, за кого справді проголосували люди. Я був би не проти, щоб у бюлетені нас записали на вуличні прізвиська, адже Полюховичів Іванов Івановичів у нас багато і навіть одного року народження, тільки числа не збігаються”.
На минулих виборах у бюлетенях, крім прізвища, значилися ще й прізвиська Полюховичів. Але у Центрвиборчкомі це розцінили як грубе порушення. Цього разу селяни пішли далі – попросили змінити законодавство для ясності вибору.
Тамара Полюхович, голова виборчої комісії:
“Я зверталася до вищих інстанцій з пропозицією, щоб у бюлетені записали їхні прізвиська, тому що їх на вулиці називають, але згідно із законом так бути не може, якщо випустити такий бюлетень, то його буде визнано недійсним“.
Зараз, щоб проголосувати за свого – одного із вісімнадцяти Полюховичів, селянам треба вивчити напам’ять рік, місяць і навіть день народження кандидата.
У тому, що в Серниках виникла така плутанина, сільські звинувачують пана Полюховича, що жив тут колись. Великий землевласник обіцяв усім селянам вільне, якщо вони візьмуть його прізвище. Тепер через сторіччя кожен Полюхович має взяти собі ще одне неофіційне ім’я.
Василь Полюхович: “Моя дружина – Ольга Петрівна Полюхович. У неї в школі працюють ще 6 або 7 Ольг Петрівн. Бувало, що вона отримувала зарплату не за себе, а за іншу Ольгу Петрівну“.
До дня виборів усі Полюховичі вже готові: і Іван Іванович Полюхович, і Іван Іванович Полюхович. Вибачте за тавтологію, шановні виборці.
