Цей експонат є цінним артефактом матеріальної культури Західного Полісся міжвоєнного періоду (1921–1939 рр.). Кахля була знайдена на хуторі Сушини, що поблизу села Серники, та походить з інтер’єру будинку, який належав представникам роду Полюховичів.
Виробничі потужності та логістика:
Наявність чіткого заводського клейма на румпі (звороті) дозволяє точно атрибутувати об’єкт: він виготовлений на відомій фабриці «Sukcesorzy Dajcza» (Спадкоємці Дайча) у місті Сім’ятичі (нині Підляське воєводство, Польща).
У той час Сім’ятичі були потужним центром керамічного виробництва, чия продукція славилася високою якістю та масово постачалася на ринки Полісся та Волині.
Цифри та символи «2» та «S» біля логотипа, ймовірно, вказують на номер форми або стандарт розміру виробу.
Соціально-економічне значення:
Використання білої глазурованої (фаянсової) кахлі для облицювання грубок чи камінів було ознакою високого достатку.
Така знахідка в Серниках документально підтверджує тісні торговельні зв’язки місцевої шляхти з промисловими центрами тогочасної Другої Речі Посполитої.
Це перетворює звичайну побутову річ на історичний «паспорт» об’єкта, що свідчить про інтегрованість побуту Полюховичів у європейські архітектурні тенденції початку XX століття.
