Іван Полюхович: справа, що стала одним із найгучніших процесів про воєнні злочини в Австралії
Іван Тимофійович Полюхович (Іванечко) (англ. Ivan Polyukhovich, 1924–1997) — уродженець села Серники, яке на той час входило до Пінського повіту Поліського воєводства Другої Польської Республіки. Його ім’я стало відомим далеко за межами України після резонансного судового процесу в Австралії, пов’язаного з розслідуванням можливих воєнних злочинів періоду Другої світової війни.
За матеріалами слідства, у роки німецької окупації Полюхович працював у німецькій лісовій адміністрації на території України. Австралійські слідчі вважали, що він міг бути причетним до каральних акцій у районі Серників у 1942 році, зокрема до масових розстрілів єврейського населення та мирних жителів. Сам Полюхович усі звинувачення категорично заперечував.
Після відступу німецьких військ із території України він разом із дружиною Марією залишив регіон та певний час перебував у Німеччині. Наприкінці 1949 року родина емігрувала до Австралії та оселилася в Мельбурні. У 1958 році Іван Полюхович отримав австралійське громадянство.
Нова хвиля уваги до його минулого виникла у 1986 році, коли австралійська преса оприлюднила інформацію про можливу причетність Полюховича до воєнних злочинів на території окупованої України. Розслідування отримало широкий міжнародний резонанс. Серед доказів, які вивчали слідчі, були результати ексгумацій та свідчення очевидців подій у Серниках.
У 1988 році парламент Австралії ухвалив зміни до законодавства, які дозволяли розглядати справи щодо підозрюваних у воєнних злочинах, скоєних у Європі під час Другої світової війни. Уже в січні 1990 року Івана Полюховича заарештували та висунули обвинувачення у вбивствах і співучасті в масових стратах.
Напередодні судового процесу, влітку 1990 року, з Полюховичем стався загадковий інцидент — він отримав вогнепальне поранення біля власного будинку. Обставини події остаточно так і не були встановлені.
Судова справа стала прецедентною для Австралії. Вищий суд країни окремо розглядав питання законності переслідування осіб за воєнні злочини, вчинені десятки років тому за межами Австралії. У 1991 році суд підтвердив конституційність відповідного законодавства та визнав, що держава має право переслідувати осіб, обвинувачених у злочинах проти людяності та воєнних злочинах незалежно від місця їх вчинення.
Безпосередній розгляд кримінальної справи розпочався в Аделаїді. Спочатку обвинувачення стосувалися десятків епізодів, однак згодом більшість із них було знято через складність доведення фактів через великий проміжок часу після подій війни.
18 травня 1993 року суд присяжних виправдав Івана Полюховича за всіма пунктами обвинувачення. Суд дійшов висновку, що наданих доказів недостатньо для винесення обвинувального вироку, а значна частина свідчень і матеріалів втратила необхідну точність через пів століття після подій Другої світової війни.
Переклад газетної статті українською мовою
Виправданий у першому процесі щодо воєнних злочинів
«Небезпечно виносити вирок через 50 років», — сказав суддя присяжним в Аделаїді
АДЕЛАЇДА.
Підсудного у першому в Австралії судовому процесі щодо європейських воєнних злочинів після трьох років очікування було визнано невинним у вбивстві часів Другої світової війни.
Після дев’ятитижневого судового процесу журі з трьох чоловіків винесло виправдувальний вирок 76-річному Івану Полюховичу, не визнавши його винним у вбивстві.
Пан Полюхович, 76 років, не визнав себе винним у звинуваченнях, пов’язаних із нацистською окупацією села Серники в Україні у 1942 році. Обвинувачення стверджувало, що він, знаючи про це, допомагав у вбивстві близько 850 євреїв та пораненні двох єврейських жінок і двох єврейських дітей.
Пан Полюхович, якого супроводжувала його дружина, не спілкувався з журналістами, коли залишав будівлю суду. Однак його адвокат, Гарі Колдікотт, повідомив, що пан Полюхович понад три роки чекав на завершення цієї справи.
«Роки очікування цього суду, безумовно, дуже вплинули на нього, як і на всіх, хто був причетний до процесу», — сказав адвокат.
«Усе це було неймовірно важко. Ми повинні пам’ятати, що він — літня людина».
Суддя Браян Кокс сказав присяжним, що вони повинні враховувати можливість того, що звинувачення могли бути більш чітко доведені, якби суд відбувся ближче до часу самих подій.
«З огляду на це, було б небезпечно визнавати людину винною лише на підставі тих доказів, які були надані», — сказав суддя.
Обвинувачення у багатомільйонній справі стверджувало, що пан Полюхович працював лісником у Серниках і допомагав німецьким окупаційним силам у ліквідації євреїв із цього району під час Другої світової війни.
Понад 20 свідків, переважно літніх мешканців Серників, дали свідчення. Адвокати їздили цього місяця в Україну, щоб отримати свідчення від першої дружини обвинуваченого.
Старший адвокат захисту Майкл Давід заявив, що пан Полюхович був «дуже полегшений» через виправдання, але «засмучений» самим випробуванням.
«Це був дуже довгий судовий процес», — сказав він.
«Я впевнений, що мій клієнт відчув велике полегшення».
Представник Єврейської ради Австралії Джеремі Джонс зазначив, що результат показав: «не було жодного сенсу влаштовувати показовий процес».
