Пропоную вашій увазі, переклад статті українською мовою Яна Полюховича — Poluchowicz, яку було розміщено на польському генеалогічному сайті przodek.org. Автор статті доклав значних зусиль в пошуку та систематизації інформації та документів про рід Полюховичів.
Варіанти прізвища: POLUCHOWICZ, ПОЛЮХОВИЧ, POLUHOVICH SERNICKI, СЕРНИЦКИЙ SERNICKI-JÓZEFOWICZ, СЕРНИЦКИЙ-ЮЗЕФОВИЧ SERNICKI-POLUCHOWICZ, СЕРНИЦКИЙ-ПОЛЮХОВИЧ PALUCHOWICZ, ПАЛЮХОВИЧ, PALUHOVICH.
Родовий герб: НАЛЕНЧ (NAŁĘCZ).
Походження та етимологія
Прізвище Полюхович за своєю словотвірною структурою має те саме коріння, що й назви «поляни» (POLANIE) та «Польща» (POLSKA). Мовознавці виводять ці слова від поняття «поле» (POLE). Вважається, що назва «поляни» виникла для означення населення, яке мешкало на мазовецьких лісових галявинах (полях). Від слова «поле» утворилася назва слов’янського племені, а країну, де вони жили, почали називати Польщею.
У королівському привілеї 1526 року поруч із прізвищем Полюхович згадується Лук’ян Полюх (Lucjan Poluch). Також у пописі війська Великого Князівства Литовського 1528 року серед пінської шляхти зазначено: «Лук’ян Полюх із Серник сам». Це дає підстави вважати, що прізвище Полюх передувало формі Полюхович. Слово «Полюх», найімовірніше, було означенням людини, що мешкала на мазовецьких полях.
Переселення з Мазовії до Серник
Прізвище Полюхович з’являється у джерелах XVI століття, зокрема в Литовській Метриці та працях істориків. У 1834 році український історик Олександр Грушевський у праці «Пінське Полісся» описував Полюховичів як шляхту, що походить із Мазовії. Це підтверджує і польський етнограф Роман Горошкевич, зазначаючи, що село Серники населяють Полюховичі — осадники з мазовецької шляхти. Закінчення -ович є патронімічним, типовим для шляхти ВКЛ.
Предки Полюховичів прибули на територію Серник до 1498 року. У привілеї королеви Бони від 6 березня 1537 року вказано, що Лук’ян володів землями батьків і дідів ще за часів князя Федора (Ярославича). Причиною міграції була велика густота населення в Мазовії, що змушувало дрібну шляхту шукати нові землі для поселення, часто залишаючись на Литві через шлюби з місцевими дівчатами. У народних переказах Полюховичів часто називали «мазурами».
Соціальний статус та привілеї
26 травня 1526 року в Кракові королева Бона видала привілей Лук’яну Полюховичу Дмитровичу та його братам: Богдану, Стефану, Гринку, Мальцю та Сеньку. За вірну службу їх було звільнено від тяглових повинностей і офіційно вписано до стану бояр-шляхти Великого Князівства Литовського. Документ був скріплений підписом королеви та її печаткою.
Полюховичі особливо відзначилися в охороні кордонів Пінського князівства від зазіхань луцького старости князя Федора Чорторийського. Через постійні територіальні суперечки королева Бона у 1537 році провела розмежування земель, повернувши частину захоплених територій, які згодом були підтверджені за Лук’яном Полюховичем.
Гілки роду та варіанти прізвищ
Наприкінці XVI та у XVII століттях Полюховичі часто використовували прізвище Серницький (від назви поселення).
- Гілка, що оселилася на Волині, зберегла прізвище Серницький.
- Гілка Юзефовичів походить від імені одного з предків — Юзефа.
- Деякі вживали подвійне прізвище — Серницькі-Полюховичі.
Через запис «на слух» та міграцію в англосаксонські країни виникло понад 15 варіантів написання: Paluchowicz, Poluhovich, Polykhovich, Paliukhovich та інші.
Життя в Серниках крізь віки
- XV-XVI ст.: Дмитро Полюхович оселився у Серниках на березі річки Стубла. Місцевість серед боліт забезпечувала захист від ворогів та епідемій, а річки — велику кількість риби.
- XVII ст.: Реєстр подимного 1673 року фіксує у Серниках 15 «димів» (домогосподарств), де мешкали 27 представників роду Серницьких (Полюховичів). Загалом у селі тоді проживало близько 120 представників роду.
- XIX ст.: У 1834 році Серники відвідав письменник Юзеф Ігнатій Крашевський. Він залишив описи та малюнки мешканців, які зараз зберігаються в Ягеллонській бібліотеці в Кракові. На той час у селі було понад 220 шляхетських господарств.
- Репресії: Після польських повстань 1831 та 1863 років царська влада намагалася декласувати шляхту. Серед засланих до Томської губернії був Людвик Полюхович-Серницький. Попри тиск та перехід на місцеву говірку, рід зберіг свою шляхетську самосвідомість.
XX століття та сучасність
У міжвоєнний період (1918-1939), коли Серники були у складі Польщі, у селі діяли кооператив «Згода», працювали ковалі, кравці та крамарі, серед яких були А. Полюхович та М. Полюхович.
Під час Другої світової війни близько 200 Полюховичів загинули в лавах партизанів та армії, їхні імена викарбувані на пам’ятнику в центрі села.
Сьогодні у світі живуть десятки тисяч нащадків роду. У самих Серниках проживає близько 3500 осіб, з яких понад 80% (3000 людей) — це сім’ї Полюховичів. Цікаво, що в селі мешкає 57 осіб з ідентичним повним ім’ям — Полюхович Іван Іванович. У місцевій школі діє світлиця традицій, де учні вивчають історію роду та намалювали герб «Наленч».
Звернення автора: Ян Полюхович просить усіх, хто має інформацію про долю оригінальних пергаментів з підписами королеви Бони (втрачених у 1941 році), вийти на зв’язок для підготовки до святкування 500-річчя надання привілеїв.
