Ласкаво просимо!
На головну сторінку


 

Чат Полюховичів

НаписавNalench
5 грудня 2016
Допоможіть знайти родину Полюховичів Анатолія та Марини, які всиновили дівчинку Настю і проживають в с. Серники. Настю шукає її хресний тато. Контакти: Ірина Січевич - мейл: sichevichравликorlantrans.com, тел. 0674три38сім98
НаписавNalench
25 січня 2016
пишіть побажання щодо наповнення сайту...
НаписавGromokill
4 березня 2013
ребят сижу з батей перед компом батя каже що герб не повністю співпадає з оригиналом
Написавvitalik-stud
10 листопада 2012
всем привет
НаписавNalench
9 жовтня 2012
виправив проблему...
Написавeklisiast
9 жовтня 2012
почему фотки не загружаются?
НаписавNalench
13 червня 2012
rus0, в приватні повідомлення скинув...
Написавrus0
10 червня 2012
звідки що з Мозовії?
капец цікаво
сам ПОЛЮХОВИЧ але ж треба бути субєктивнивним
Написавrus0
10 червня 2012
як звязатись з Польським другом
Написавrus0
10 червня 2012
так це два сайта ?

Тільки зареєстровані відвідувачі можуть писати в чаті.
Copyright © Nalench
 
   
 

Популярні відеороліки

 
   
   
Авторизация через социальные сети (выберите сайт где зарегистрированы - введите логин и пароль):


или Старая авторизация на сайте:

логин *:
пароль *:
     Регистрация нового пользователя
 Лук'ян Полюхович поліський лицар гербу Наленч 11-02-2016, 20:41 |
Сайт Полюховичей Лук'ян Полюхович поліський лицар гербу Наленч

“Історію роблять політики, правду про неї знають вчені, але не ті і ні другі не володіють пам’яттю нащадків”. (З преси).

ВІД АВТОРА.

Сьогоднішня тема завершує вінок доступних нам фактів, доказів, легенд про королеву і Полюховича. Вибудовується своєрідний романтичний сюжет, автори якого - люди, історія, час. Остання бувальщина, про котру піде мова, подана в книзі 1998 року "легенди Волині і Полісся'. Автор - Немиро М.М. Саме з неї з’явилась цікавість і розпочався цільовий пошук документів і витворів народної пам'яті нашого ріднокраю. Поряд з цим представляє інтерес те, що нащадки Полюховича, у відомій оповіді, ніби помилково уособили і пов;язали життя і службу свого легендарного предка з царицею Катериною. ЦЯ щиросердечна помилка проникливо проходить і спирається на значні подібності двох коронованих осіб. Обидві були жінками великої влади, довгий час діяльно розбудовували свої держави, добре розумілись в літературі, мистецтві, знали науки, мали сильні характери і ...коханців фаворитів. І лише відстань в часі майже в два століття й географія підвладних земель різнить їх для офіційної історії. Ще одна дрібниця. Якщо королева Бона, можливо, мала лише одного лицаря-фаворита - Полюховича, то у імператриці Катерини II була значна кількість Фаворитів і коханців. Рахунок обчислювався десятками.

ПОЛІСЬКИЙ ЛИЦАР СУМНОГО ОБРАЗУ


“Була цариця Катерина. У неї полководець (коханець) на прізвище Полюхович з містечка Серники (тепер с. Серники). Його посадили вороги в темницю секретну, в невідомому городі Чорторийськ, що на Волині. Цариця послала своїх посланців старцями по світу, щоб секретно розшукати свого полководця. Довідались, що він у темниці цього міста, в секреті. Взяла вона військо своє... З Пінська пішла на Яново, з Янова - в Чорторийськ. Зайшла в темницю, наказала: “Відкрийте мені всі камери!". Відкрили. Але не знайшла цариця полководця свого. Наказала, щоб дали план тюрми. Виконали наказ: біля однієї камери стояла позначка. їй розповіли, що вона означає. Тоді цариця наказала розбити стіну. За тим муром була ще одна маленька камера, де сидів полководець Полюхович. Борода в нього була до пояса. Звільнила цариця полководця свого, забрала його з собою. А Чорторийськ запалила на чотири вугли і сказала, що такого города на карті немає". (Записано в с. Старі Коні від Галухи О.Д., “баба Маринка”).

ЩО ПАМ’ЯТАЮТЬ ПРАПРАВНУКИ.

Спогади Полюховича Василя Івановича, 1890 року народження (“Лякунець"), учасника першої світової війни: “Землевласники-сусіди ненавиділи Полюховичів за хороші відносини з королевою. За те, що відняла від них частину наділів і дала Полюховичам більш хорошу землю, водні угіддя, сінокоси. Насміхались з дворянського звання. Називали рід кунделями (від польск. дворняга.- прим, авт.). Між родом і сусідами-дворянами точилась боротьба. Як наслідок, - давній предок без слідства і суду був перепроваджений в Чорторийську фортецю-монастир (існувала, як оборонна споруда до 1601 року, більш 80 км - вверх по Стиру - мала мережу підземних ходів. Будівлі були обнесені високою дерев’яною загорожею. Прим.авт). Через шість років ув'язнення Полюхович нарешті зміг через охоронця передати записку в хлібині на волю про те, де він під стражою. Розгнівана королева наказала негайно його звільнити, а кріпості, де жили кривдники-сусіди, зруйнувати. На волі в’язень осліп і вже довго не жив".

ПРО ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ СТАРОДАВНІ ДОКУМЕНТИ.

Ймовірно, що події, про котрі згадується, передували повторним королівським привілеям 1537 року, коли лицару гербу “Наленч” і його роду королева виділяє і закріпляє землі в Серниках, а також підтверджує попередній привілей: служити нам с этой земли их отчизное, на которой отцов своих сидите.
Ця турбота королеви співпала в часі з значними змінами в її житті. Як відомо, у 1536 році король Сигізмунд І, котрий був одночасно князем Литовським, подарував місто Кременець і його околиці своїй дружині Боні. Всю свою увагу і енергію в цей час вона вкладає в те, щоб створити одну з наймогутніших фортець, яка на сотні років займе провідне місце в світовій історії оборонного зодчества. Одночасно Бона слідкує і опікується майбутньою долею свого лицаря гербу “Наленч” Лук’яна Полюховича і його родом. Така королівська і людська увага зворушує і водночас дивує. Приємно усвідомлювати, що півтисячі років тому ясновельможна пані з європейським складом розуму, представниця епохи Відродження, виділила своєю увагою місцеву особистість. Вона достойно використовувала вільну індивідуальність Лук’яна як своєрідного представника тутешньої еліти. Основа почуттів і їхня глибина лишаються для і нас загадкою.

ІСТОРИЧНІ ПОСЛІДОВНИКИ КОРОЛЕВИ.

Може когось здивують три легенди про королеву і Полюховича. Подальша історія зберігає приклади, коли сильні жіночі почуття руйнували суспільні перепони. Подібний випадок трапився з імператрицею Єлизаветою. Вона покохала Олексія Розума, сина козацької вдови села Леміши Чернігівської області. Ще на початку XVIII століття він випасав корів, співав у церковному хорі, а потім був помічений і відправлений до Петербургу.
Згодом він став графом Розумовським і вінчаним чоловіком імператриці, без права престоло- наслідування. Брат графа - Кирило очолив Петербурзьку академію наук довгий час був гетьманом лівобережної України.
Цікаво, що європейську гуманістичну направленість Бони перейняв її син Великий князь Сигизмунд Август (правив 1548-1572рр.). Йому присвятив свій переклад Біблії Мартин Лютер. Саме Сигизмунд II відмінив грамоту свого предка короля Ягайла, за якою неримока толики не могли займати високих державних посад, а натомість: "Кожен дворянин чи лицар у Великому Князівстві Литовському повинен користуватись всіма правами, нарівні з поляками, яку б віру вони не сповідували - римську, грецьку або лише християнську”. У подальшому це дало передумову для створення майбутньої національної української еліти, представниками якої згодом стали Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, автор першої Конституції України - Пилип Орлик, державні діячі періоду гетьманщини.

СИЛУЕТ КОРОЛЕВИ В ПРОМЕНЯХ ЧАСУ.

Заключну тему супроводжує портрет королеви Бони в жалобі на схилі літ, написаний після 1580 року пензлем Коблера і фрагмент герба “Наленч” роду Полюховичів. Унікальність герба - наявність королеви. Вона - на початку свого державного шляху. Темний жіночий обрис на світлому фоні в повний зріст, в сукні з декольте, стоячи на короні (до реч королева Бона перша з титулованих жінок Європи стала носити одяг з глибоким вирізом біля шиї, прикрашати відкриту частину тіла коштовностями. - Прим. авт.). Складається враження, ще тендітні жіночі руки обережно тримають - доторкуються, а точніше скеровують величезними рогами європейського оленя. Тобто, вона править природною силою і могутністю, яка породжує військову звитягу, готовність до самопожертви. Все те, на чому, в хиткій рівновазі триматиметься корона, символ і вінець влади як в державі, в роду, в сім'ї. Нема сумніву, що так само чуйно займалась королева державними справами, адже лишилась при владі після смерті чоловіка, сина і невісток. Поряд з цим, можливо, що колись очі молодої королеви побачили, а жіноча душа відчула у Лук’яні почуття і чесноти, які відповідали високим вимогам королеви і її світогляду. Адже теперішній багатотисячний рід Полюховичів 26 травня 2026 року, ймовірно, буде святкувати свій п’ятсотрічний ювілей прізвища роду.

Автор: В. Перунін, Краєзнавець
грудень 2005 року

Сайт Полюховичей Лук'ян Полюхович поліський лицар гербу Наленч

 
Інші новини:

Розмістив: Nalench

Коментарі

Додавання коментаря

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:

оновити код
Введите код:


Нові теми на форумі:

ТемаАвторВідповідейОстання
Шукають родину Анатолія та Марини Полюхо... Nalench 0 (338282) 18:48, 05.12.2016
Правила поведінки на форумі Nalench 0 (657) 15:47, 29.11.2016
Дід Петро Якович Полюхович Nalench 1 (9632) 14:52, 21.09.2016
Wielka rodzina i wspaniała hist... uzivis 0 (221020) 02:56, 14.02.2016
Польские корни Nalench 0 (38504) 18:31, 23.01.2016
Про сайт