Історичний контекст події
Січневе повстання 1863 року стало одним із наймасштабніших збройних виступів народів колишньої Речі Посполитої проти російського царизму. На Пінщині та в околицях Серників повстанський рух мав значну підтримку серед місцевої шляхти. Рід Полюховичів, який завжди гостро відчував свою приналежність до вільного лицарського стану, не залишився осторонь цих подій, долучившись до загонів, що діяли в поліських лісах.
Після жорстокого придушення Січневого повстання 1863 року імперська влада розпочала масштабну хвилю покарань. У 1864 році було оприлюднено офіційний документ: «Списки політичних злочинців, позбавлених за судом прав стану, майно яких підлягає конфіскації в казну». До цього переліку потрапляли ті, хто зі зброєю в руках або через підтримку повстанців виступив проти царизму. Серед засуджених опинився і представник нашого роду.
Значення події для Серників та роду
- Підтвердження шляхетської гідності: Участь у повстанні була для Полюховичів актом захисту своїх давніх прав та свобод, які систематично обмежувалися імперською владою після «розборів шляхти».
- Жерттовність та репресії: Багато представників роду за участь у виступі зазнали переслідувань: від грошових контузій (штрафів) до загрози конфіскації родових земель у Серниках.
- Національна пам’ять: Подія зафіксувала Полюховичів як активних учасників політичного життя регіону, що ставили інтереси свободи вище за власний спокій.
- Персональна жертва за свободу: Документ фіксує ім’я Людвига Полюховича-Серницького, дворянина Мінської губернії. Його доля стала символом високої ціни, яку рід заплатив за вірність своїм ідеалам та боротьбу проти окупації.
- Позбавлення прав та майна: Вирок «позбавлення прав стану» означав громадянську смерть: втрату дворянського титулу, права володіти землею та передавати її у спадок. Все майно Людвига було конфісковано на користь Російської імперії.
- Сибірське заслання: Людвига було відправлено «на життя» у Томську губернію. Це свідчить про насильницький розрив зв’язку з рідним Поліссям та примусове розпорошення роду Полюховичів по найвіддаленіших куточках імперії.
Історичне джерело
- Оригінальний акт: «Списки политических преступников…», видані у 1864 році. Це первинний юридичний документ імперської адміністрації, що зафіксував імена учасників повстання.
- Статус джерела: Офіційне урядове видання. Запис №1028 (згідно з реєстром) чітко ідентифікує особу: Людвиг Полюхович-Серницький, підтверджуючи його належність до нашого гербового роду через вживання подвійного прізвища.
- Географія репресій: Документ вказує на Мінську губернію та Мінський повіт, до якого на той час адміністративно належали наші землі, що підтверджує прямий зв’язок Людвига з осередком роду.
🔗 Дізнатися більше про участь роду в боротьбі можна у статті:
👉 Польське повстання 1863 року: Роль та доля Полюховичів
