Історичний контекст події
Після ліквідації польсько-литовської державності, Катерина II видала указ про проведення перепису населення. Для Полюховичів це стало моментом істини: вони мали або підтвердити свій статус «уродових» (шляхтичів), або бути записаними до стану державних селян чи міщан. У 1795 році в Серниках комісія фіксувала шляхту окремо від селян, що спочатку давало надію на збереження привілеїв.
Значення події для Серників та роду
- Останній відголос ВКЛ: У 1795 році багато голів родин ще іменували себе за посадами, які вони обіймали за Речі Посполитої (возичі, коморники, товариші повітових судів).
- Демографічний зріз: Саме ця ревізія зафіксувала «батьків-засновників» тих гілок, які ми бачимо в документі 1832 року. Якщо в 1832 році Івану Івановичу було 60 років, то в ревізії 1795 року він зафіксований як 23-річний молодий шляхтич.
- Майновий стан: Ревізія 1795 року вперше документально закріпила за кожним «димом» (двором) кількість орної землі та сіножатей, що пізніше стало основою для земельних спорів.
Історичне джерело
- Статус джерела: В архівах (НІАБ, фонд 333, опис 9) зберігаються так звані «Ревізькі казки». Для Серників це були списки «шляхти Пінського повіту, що мешкає на власних землях».
- Мовне питання: На відміну від привілею 1598 року («руська» мова) чи пізніших документів, ревізія 1795 року писалася російською мовою, але з масовим вживанням латинізмів та полонізмів у термінології.
- Ключовий факт: Ревізія 1795 року є найточнішою у визначенні віку старшого покоління. Якщо в ній вказано, що шляхтичу 80 років, це означає, що він народився близько 1715 року, ще за часів короля Августа II, і є живим свідком «Золотої вольноті».
