Історичний контекст події
У 1660 році Полісся стало зоною активних рейдів московських військ та союзних їм козацьких загонів у межах затяжної війни Речі Посполитої з Московським царством (1654–1667). Пінський повіт, де розташовані Серники, опинився на шляху проходу воєнних контингентів. Після спалення Пінська (4 липня 1660 року) мобільні загони здійснили серію нападів на довколишні шляхетські маєтності. Серники зазнали неодноразових атак, що супроводжувалися спаленням домогосподарств, фізичним винищенням населення та тотальним грабунком майна.
Значення події для Серників та роду Полюховичів
Ця подія стала однією з найбільш трагічних сторінок в історії села та роду. Окрім загибелі щонайменше дев’яти представників роду (Ждана, Івана, Михна, Кіндрата, Богдана, Івана Кияловича, Яна Генерала, Петра та Федора Полюховичів-Серницьких) разом із їхніми родинами, рід зазнав «юридичного удару». Були свідомо знищені скрині з документами: королівськими привілеями, податковими реєстрами, купчими та заставними актами. Це поставило під загрозу легітимність шляхетського статусу вцілілих Полюховичів та їхні права на спадкові землі, змусивши громаду згодом відновлювати свої права через складні судові процедури та акти-протестації.
Історичне джерело
Основним джерелом інформації про цю подію є пізніша наукова публікація давнього акта, здійснена у 1909 році Віленською археографічною комісією.
- Назва джерела: «Акты Виленской археографической комиссии», том XXXIV (Акты, относящиеся ко времени войны за Малороссию), документ №351.
- Статус джерела: Це не оригінальний аркуш XVII століття, а типографське відтворення (публікація) тексту «протестації» (юридичної скарги), яку шляхтичі Левко, Мартин та Василь Полюховичі подали до книг Пінського гродського суду. Публікація XIX — початку XX ст. є науково достовірним джерелом, що базується на тогочасних архівах, які дозволяють реконструювати зміст втраченого або недоступного наразі рукописного оригіналу судової книги Пінська.
