Історичний контекст події
1530-ті роки припадають на активну фазу земельної та адміністративної політики королеви Бони Сфорци. В цей період вона системно впорядковувала дрібношляхетські володіння, підтверджувала або надавала права на землі особам, що вже фактично мешкали на них або несли службу. Для Полісся це був час закріплення локальної шляхти, яка ще не мала усталених великих маєтків, але формувала спадкові родові гнізда.
Подія 6 березня 1537 року (Краків) пов’язується з підтвердженням прав Лук’янові Полюховичу, його братам та потомству. Це акт визнання заслуг роду перед Пінським староством та короною, а також юридичний захист від територіальних претензій великих магнатів, зокрема князя Федора Чарторийського.
Значення події для Серників та роду
Для історії роду Полюховичів цей рік має особливе значення як одна з найраніших та найточніших фіксацій родового імені. Привілей королеви Бони свідчить про:
Судовий захист: Королева особисто розбирала спір Полюховичів із князем Чарторийським, що підтверджує високий правовий статус документа.
Статус: Визнання Полюховичів «зем’янами» або «шляхтою застінковою», що зобов’язана нести земську службу «кіньми» (військова повинність).
Економічні пільги: Дозвіл не сплачувати 80 грошей податку до державної скарбниці за частину володіння в Серниках.
Шлях документа: Від королівської канцелярії до музейних фондів
Подія (1537 р.) Королева Бона Сфорца видає грамоту на пергаменті в Кракові. Документ стає правовим фундаментом роду Полюховичів («Крупників») на наступні століття. Протягом 400 років грамота зберігалася безпосередньо в родині в селі Серники як найцінніша реліквія.
Збереження пам’яті (XIX – поч. XX ст.) Відомості про привілей частково потрапляють у науковий обіг через археографічні публікації, проте оригінал залишається в Серниках. За свідченнями Пепе П’ясецького, грамоти бачили в родині ще перед Другою світовою війною.
Музейна та наукова фіксація (1948 – 1989 рр.) У 1948 році грамота потрапляє до Рівненського обласного краєзнавчого музею (РОКМ). У 1981 році документ проходить фундаментальну наукову реставрацію в Києві (реставратор Н. Коптилова). У 1989 році провідні історики (В. Ульяновський, Н. Яковенко) офіційно атрибутують документ, підтверджуючи підпис королеви Бони та зміст акту.
Історичне джерело
- Тип: Оригінальна королівська грамота (лист) на пергаменті.
- Матеріал: Пергамент, чорнило, скоропис староукраїнською мовою.
- Атрибути: Оригінальний підпис королеви Бони, червоновоскова печатка.
- Архівна сигнатура: Рівненський обласний краєзнавчий музей, інв. № 629 ІІІ-Д 754.
- Розміри: 28,8 х 36 см.
- Рівень підтвердженості: Абсолютний. Документ ідентифікований, відреставрований та введений у науковий обіг.
Підсумок
Подія 1537 року не просто зафіксована у пізніших переказах — вона має матеріальне втілення у вигляді відреставрованого музейного експоната. Це юридичне підтвердження того, що рід Полюховичів є одним із найдавніших зафіксованих шляхетських родів Пінського Полісся, чиї права були скріплені підписом самої королеви Бони.
