Лист Пінського князя Федора Ярославовича, яким врегульовано межі угідь і промислів між Серниками та сусідніми громадами по обидва боки Прип’яті; у документі прямо згадані Серничани та Полюховичі.
Історичний контекст події
21 квітня 1510 року Пінський князь Федір Іванович Ярославович видав лист, що стосувався врегулювання земельних і промислових (господарських) прав у межах Пінського князівства. Документ виник на тлі тривалих суперечок між мешканцями Серників, Радолежі, Парської гати та Островлян щодо користування лісами, бортними деревами, кошами, гатями й рибними ловами по обидва боки річки Прип’ять.
Лист було офіційно подано до актування значно пізніше — у Пінському гродському суді, де він був внесений до судових книг як чинний правовий документ.
Значення події для Серників та роду
Цей лист є однією з найраніших документальних згадок Серників та Полюховичів у правовому контексті. У тексті прямо названо Серничан і Полюховичів як сторону земельного розмежування. Документ фіксує:
- визнання меж угідь Серників;
- заборону взаємних переходів через Прип’ять для промислів;
- правовий захист господарських інтересів Серників і Полюховичів;
- встановлення штрафу (12 рублів) за порушення меж.
Подія засвідчує, що вже на початку XVI століття Серники були сформованою спільнотою з визначеними угіддями, а Полюховичі виступали як повноправні учасники локального правового простору Пінського князівства.
Історичне джерело
Подія:
Видання листа князя Федора Івановича Ярославовича від 21 квітня 1510 року щодо розмежування земель і промислів між Серниками, Островлянами та сусідніми громадами.
Пізніша публікація давніх актів:
Текст листа відомий не за оригіналом, а за виписом 1911 року з актових книг Пінського гродського суду за 1682–1683 роки, де було переписано зміст князівського листа 1510 року.
Перегляньте оригінальні документи листа та транскрипцію. Скани документів листа можна подивитись тут 👉 Poluhovichy w Sernikach 1510 r.
Уточнення статусу джерела:
- оригінальний акт 1510 року не зберігся або наразі невідомий;
- текст дійшов у формі судового перепису XVII століття, оприлюдненого у вигляді архівного витягу початку XX століття;
- документ має високий рівень достовірності щодо змісту земельного спору і назв населених пунктів, але не є автографом князя;
- це не краєзнавча легенда, а актове джерело вторинного рівня (перепис).
